Промова

УКРАЇНА

Громадська організація

Подільське районне товариство інвалідів „ЄДНІСТЬ” м.Києва

У грудні 1992 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 3 грудня – Міжнародним днем інвалідів. Це день боротьби людей з вадами здоров’я за свої права. Тяжко назвати цей день святом. Яке це свято у людей, котрі мають фізичні вади ? Страшно і болісно говорити про сьогоднішнє нелегке життя людей з обмеженими фізичними можливостями.

Добре, що хоч раз на рік нас згадує влада, про нас транслюють передачі, пишуть про нас в газетах.

13 грудня 2006 р. була прийнята Конвенція ООН “Про права людини”, а в грудні 2009 р. була ратифікована Верховною Радою України. Як бачите, всі закони знову таки приймаються груднем місяцем, в день інвалідів. Але реалізація Конвенції в Україні не здійснюється. Не вигідно нашій державі здійснювати всі заходи по соціальному захисту інвалідів. Хоча б не забирали ті пільги, які були раніше.

Закон України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” був прийнятий ще при радянській владі і абсолютно не відповідає сучасним вимогам. Тривожить те, що чисельність людей з функціональними обмеженнями в країні постійно зростає. І це зростання відбувається на фоні постійного зменшення населення країни. Народна приказка гласить “З багатого по нитці – бідному на сорочку”

Нині в Києві проживає 136 тис. інвалідів. Із кожним роком їхня чисельність зростає. Це зростання зумовлене комплексним впливом численних факторів, серед яких найбільш значущими є природні катаклізми, техногенні катастрофи, ДТП, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та інші чинники забруднення.

Думаю, що всі погодяться з тим, що найдужче людину інваліда губить байдужість і жорстокість оточуючих. Чітких рецептів для душевного спокою і життя без болю ніхто не дасть. Однак проходити без уваги і не помічати людей з фізичними вадами – це безбожно. І не тільки пігулками та мікстурами їх можна лікувати, часом привітне і лагідне слово краще заспокоює та втішає людей, додає їм надії та оптимізму, моральної підтримки та впевненості в своїх силах.

З давніх-давен в людині цінували вихованість, порядність та велич душі. Сьогодні, на жаль, це другорядність. А по відношенню до інвалідів особливо. Адже вони кожен день стоять перед невирішеною дилемою: як прожити з ранку до вечора, що купити в першу чергу – ліки чи хліб, як розрахуватися за комунальні послуги.

Турбує інвалідів якість медичного обслуговування. Лікар, вселяючи надію на виздоровлення, виписує найдорожчі ліки, які він не взмозі придбати. Не дай Бог, коли така людина потрапить у лікарню.

У кожної людини своя доля, свій життєвий шлях. Усі ми сподіваємося на Бога, і ніхто не знає у яку годину в його дім постукає лихо. А воно таке підступне, що як увірветься в твої стіни, то краятиме душу і тіло довго, інколи до самого скону. Особливо приречені до такого життя інваліди, які через свою немічність та через ту кляту боротьбу за виживання відчувають себе забутими, пригніченими, втрачають у собі віру і відчувають себе зайвими у суспільстві.

По цій причині ми, інваліди Подільського району в 2002 р. згуртувалися і об’єдналися в громадську організацію під назвою “Єдність”. Основна мета нашої діяльності – це благодійна допомога та соціальний захист кожного члена нашого товариства. У цьому році ми відзначаємо 10 річчя нашої плідної роботи. Невеличкий колектив із шістьох осіб постійно піклується про 385 інвалідах. За весь час роботи наша організація була відзначена ПДА, КМДА, Кабінетом міністрів, депутатами всіх рівнів грамотами та подяками, а також нагрудним знаком “Знак пошани”. Для нас самою більшою подякою – це є подяка всіх без винятку членів нашого товариства. Наше піклування про них – це святий обов’язок. Ми також низько вклоняємося нашим доброчинникам, щиросердечним спонсорам, життя без яких було б немічним і пригніченим. Всевишній посилає нам таких душевних людей, за що ми їм сердечно дякуємо.

Болюче слово «інвалід»

Лягає каменем на груди, -

Це кров застигла серця лід,

Так розтопіть крижину, люди

Не дайте дітям, старикам

Собою мури підпирати,

І на відміну злим вікам

Зламайте жебрування грати!

До бід стражденних глухота

Гріхом є в Божому Завіті,

Дарунок вічний - доброта –

Нехай завжди живе на світі!